Перша згадка про це місто датується ще 1078 роком. Друга згадка у 2023-му — у зв’язку із запуском потужної зарядної станції для електромобілів. Канів часто ставав центром визначних історичних подій, сюди навіть пропонували перенести столицю держави. Проте місто головним чином відоме як місце вічного спокою великого поета Тараса Шевченка.
Для того, щоб потрапити до старовинного міста з лівого берега, треба перетнути Дніпро по греблі Канівської ГЕС. Ця споруда значно змінила зовнішній вигляд не лише Канева, а й долини Дніпра. Тому на лівому березі Канів зустрічає чудовими краєвидами водосховища, а також яскравим пам’ятником Кобзарю.
Залишивши за індустріальне оточення електростанції, на круговій дорожній розв’язці повертаємо ліворуч і потрапляємо в історичний центр, до головної архітектурної пам’ятки Канева — Успенського собору.
Назва міста має тюркське коріння. «Канів» — «місце крові» або «ханський перевіз».
Новий період історії Канева почався у ХVI столітті, коли він став одним із центрів формування козацтва. Місто навіть було неофіційною козацькою столицею. «Черкаси канівські» — так називали тоді козаків, які збиралися і будували хутори на землях канівського старости, майбутнього засновника Запорізької Січі — Дмитра Байди-Вишневецького. А трохи згодом доля пов’язала з Каневом видатних козацьких полководців Івана Подкова та Самійла Кішку. Атамани були поховані поруч із містом на Чернечій горі (нині гора називається Тарасовою), де на той час стояв шанований козаками Успенський монастир.
ХVIІ століття було настільки бурхливим для Канева, що для переказу його хронології потрібна ціла книга. Тому зазначимо лише, що у 1686 році Канівщину було оголошено нейтральною територією. А в 1711 році до Канева повернулися поляки. Вони оголосили місто центром староства і збудували у ньому замок, який у 1768 році спалили гайдамаки отамана Семена Неживого.
Шевченко ще за життя хотів оселитися на Чернечій горі. Він навіть розробив проект невеликого будиночка. Але не судилося…
Незважаючи на те, що архітектурні пам’ятники міста можна оглянути за кілька годин, йому пророкують майбутнє значного туристичного центру, адже пейзажі долини Дніпра, з правого берега розрізаною гігантськими, найбільшими в Європі, ярами, і особлива атмосфера роблять Канів неймовірно привабливим містом. Крім того, вже зараз «туристичною Меккою» українців є гора, яка розташована неподалік.
- Одним із ініціаторів поховання Шевченка у Каневі був друг поета Григорій Честаховський, хоча відомий етнограф та меценат Василь Тарновський хотів поховати тіло поета на Чернігівщині, у Качанівці, а у Києві на горі Щекавиця навіть була викопана могила. Труну спочатку привезли до Києва, в одну з церков на Подолі, а потім на пароплаві Дніпром перевезли до Канева. У Каневі два дні труна лежала в Успенському соборі. 22 травня 1861 р. відбулася панахида, після якої великим возом, яке тягли не воли, а люди, тіло поета відвезли на Чернечу гору. Причому прямої дороги, яка нині займає всього кілька кілометрів, на той час не було. Процесії довелося робити величезний гак над ярами аж через село Хмільна.